Citrini Research прогнозує 2028 рік: надмірне поширення штучного інтелекту спричинить зростання безробіття, ризики для приватного кредитування та ринку нерухомості, ставить під сумнів системні ризики в умовах бичачого тренду.
Коли ринок оптимістично ставиться до AI і «ставки йдуть правильно», компанії знижують витрати на персонал, підвищують прибутковість, а ціни на акції стрімко зростають — це здається ідеальним бичачим сценарієм. Але Citrini Research у статті «THE 2028 GLOBAL INTELLIGENCE CRISIS» пропонує контрінтуїтивний експеримент: якщо AI дійсно перевищить очікування, це може викликати ще глибші системні ризики.
Це не прогноз або апокаліптична література, а макроекономічний меморандум у стилі «огляд 2026–2028 з 2028 року», що аналізує, як надмірна доступність розуму може спричинити одночасне сповільнення зайнятості, споживання, кредитування та фінансових ринків.
У версії прогнозу на червень 2028 року показник безробіття в США сягнув 10,2%, перевищуючи очікування на 0,3%; ринок упав на 2%, а індекс S&P 500 з моменту максимуму в жовтні 2026 року знизився на 38%. Автор описує, що трейдери вже звикли: півроку тому такі дані могли викликати торгові зупинки, а тепер — лише втомлене тиск на продаж.
Меморандум ставить питання не про те, чи буде прогрес AI, а про те, що станеться, коли AI стане надто швидким і дешевим, і як це вплине на економічну систему, побудовану навколо доходів і споживання людей.
Повертаємося до жовтня 2026 року: індекс S&P 500 наближається до 8000, Nasdaq проривається через 30 000. Масове звільнення через заміну білих комірців AI почалося ще на початку 2026 року, і короткострокові ефекти здаються логічними — зниження витрат, зростання прибутків, перевищення очікувань у фінансових звітах, підвищення цін на акції; компанії реінвестують рекордні прибутки у обчислювальні потужності, щоб посилити AI.
Проблема у тому, що бухгалтерська «блискучість» не означає відчуття реального добробуту. Автор вводить концепцію «Ghost GDP» (привид ВВП): виробництво зростає у національних рахунках, але не потрапляє ефективно до домогосподарств, тому не формує новий цикл споживання. Простим порівнянням є те, що GPU-кластер замінив 10 000 білих комірців у Манхеттені, але це більше схоже на «економічний пандемічний вірус», оскільки машини не купують нерухомість, не подорожують і не здійснюють імпульсивних покупок.
Механізм полягає у негативному зворотному зв’язку без природного дна: підвищення можливостей AI → звільнення працівників → зниження доходів і витрат тих, хто замінений → зменшення попиту і прибутків компаній → компанії збільшують інвестиції в AI для збереження витрат → AI стає ще сильнішим → нові звільнення швидше.
Ця спіраль найстрашніша тим, що вона не схожа на традиційний економічний цикл (зміни запасів, відсоткові ставки, інвестиції), які зазвичай «самі виправляються» після падіння. Тут рушієм є не кредитна стислість, а постійне здешевлення і вдосконалення AI. Автор навіть підсумовує це фразою: «Claude за 200 доларів на місяць може виконувати роботу менеджера з зарплатою 180 000 доларів».
Коли у 2027 році LLM стане повсякденним інструментом, прогноз зосереджений на «агентській» електронній комерції: AI більше не чекає команд, а автоматично у фоновому режимі цілодобово порівнює ціни, скасовує підписки, веде переговори, оновлює страхування — систематично позбавляючи «споживацької лінності», що живить підписну економіку. У статті зазначається, що до березня 2027 року середній американець витрачає близько 400 000 токенів щодня, що у 10 разів більше ніж у 2026 році.
Ще важливіше — «канали». Коли транзакції керуються агентами, комісія за обмін картками 2–3% стає найвидимішою витратою. Прогноз описує, що агенти почнуть використовувати стабільні монети на Solana або Ethereum L2 для миттєвих і майже безкоштовних платежів — менше ніж 1 цент за транзакцію.
Автор цитує дані Mastercard за перший квартал 2027 року: доходи зросли на 6%, але зростання витрат зупинилося на 3,4% (проти 5,9% попереднього кварталу), керівництво зазначає «оптимізацію цін за допомогою агентів» і «тиск на необов’язкові покупки», що спричинило падіння акцій на 9% наступного дня; водночас Visa, яка має сильнішу інфраструктуру стабільних монет, показала менше падіння.
Фінансовий аспект прогнозу зосереджений на приватному кредитуванні: його обсяг зріс з менш ніж 1 трлн доларів у 2015 році до понад 2,5 трлн у 2026 році, значна частина коштів спрямована у PE-підтримувані SaaS-компанії, що роблять ставку на «повторюваний дохід» (ARR).
У сценарії Moody’s у квітні 2027 року 14 емітентів з боргом у 180 млрд доларів були знижені у кредитних рейтингах; у вересні 2027 року Zendesk порушив умови боргу, і 5 млрд доларів кредиту були знижені до 58 центів — один із найбільших дефолтів у приватному кредитуванні SaaS.
Ще гірше — міф про «постійний капітал». Прогнозуємо, що великі інвестиційні фонди купують страхові компанії, щоб вкладати пенсійні депозити у приватний кредит; коли регулятори почнуть посилювати капітальні вимоги до таких активів (згідно з рекомендаціями штату і NAIC у листопаді 2027 року), це може змусити їх продавати активи або додатково капіталізуватися, що посилить ліквідністьні ризики.
Останній сценарій зосереджений на ринку нерухомості: індекс Zillow у червні 2028 року показує зниження цін у Сан-Франциско на 11%, у Сіетлі — 9%, у Остіні — 8%; Fannie Mae також попереджає про «ранні прострочення» у районах з високим відсотком зайнятості у технологічних і фінансових секторах.
Ключовий фактор — не погана кредитна історія позичальників, а те, що «позика була хорошою, але світ змінився». Коли структурно зменшуються доходи білих комірців, ринок змушений ставити питання: чи ще «преміум-іпотека» залишається «доброю»?
Автор навіть припускає, що якщо у другій половині 2028 року іпотека почне масово руйнуватися, це може спричинити падіння фондового ринку майже на 57%, до рівня близько 3500 пунктів S&P 500 (приблизно до рівня перед «ChatGPT моментом» у листопаді 2022 року).
Ця ідея не стверджує, що все це точно станеться, а скоріше відкриває очі на приховані протиріччя: коли розум стає надмірно доступним, як переоцінюється весь фінансовий сектор, побудований на людських зарплатах, споживанні і кредитах? У кінці автор наголошує, що «канарка ще живе», але вже час почати переглядати припущення і ризики.