Листя падає тихо

Проходить вода без сліду, листя опадає беззвучно. Після розквіту минулого, осіннє листя опадає в тиху руїну перед очима, тиху до такої міри, що перетворюється в красу землі, вирощуючи наступне коло вічного повернення. Осіннє листя несе в собі подорож від весни до осені, записуючи свою власну історію життя, ніколи не сумуючи за розквітом чи звяданням, оскільки воно вже давно розгадало свою долю, зрозуміло свою холодність; воно вже знає, як ужитися з процвітанням і занепадом у віки, тихо відчуваючи спокій часу, приховано пройшовши віком. Весна, осінь, зима, літо, процвітання і занепад, це лише досвід, і хочеться бажати тобі, щоб твоє осіннє листя було лише розквітом, а не сумом.